АДВОКАТ ЗІ СПОРІВ ПО КРЕДИТАМ


На сьогоднішній день в Україні багато організацій видають громадянам кредити – це перш за все банки, ломбарди, кредитні установи, мікрофінансові організації.

Основними причинами виникнення спорів за кредитами є нерозуміння позичальниками своїх фінансових можливостей на стадії отримання позикових коштів, виникнення фінансових труднощів у позичальника після отримання кредиту, а також, що нерідко буває (особливо при видачі мікрокредитів та онлайн кредитів) недобросовісне замовчування кредитною організацією всіх умов кредитного договору.

Адвокати зі спорів по кредитам АБ «Ткачук і партнери» https://urkontora.com.ua допоможуть Вам вибрати найбільш оптимальну правову позицію, яку грамотно доведуть у суді до  постановлення позитивного для клієнта рішення.

Адвокат із спорів по кредитам надасть такі правничі послуги:

– Надання консультації з Вашого питання, оцінка ситуації та    

  перспектив можливих судових процесів;

-Ведення переговорів від імені клієнта з кредитною установою щодо     

 вирішення кредитної суперечки, у т.ч. підготовка претензії та відповіді   

 на неї;

– Складання скарги з кредитної суперечки до Національного Банку

  України;

– Допомога у зібранні доказової бази та підготовка процесуальних   

  документів – адвокатського запиту, позовних заяв, заперечень на   

  позови, відповіді на заперечення, клопотань, у тому числі розрахунок  

  основного боргу, відсотків, штрафних санкцій, пені по кредиту тощо;

– Ознайомлення з матеріаліми справи, якщо справа з кредитного спору  

   перебуває в суді;

– Оскарження судових рішень шляхом підготовки апеляційних та (або)

  касаційних скарг;

          – Представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції, апеляції,

  Верховному Суді у справах з кредитної суперечки, у тому числі за    

  позовами кредитної установи;

-Правовий супровід з метою захисту інтересів клієнта на стадії

  виконавчого провадження.

Із досвіду адвокатів АБ «Ткачук і партнери» можна навести такі зловживання кредитних організацій із-за яких відбувається порушення прав громадян та суб’єктів господарювання, що викликає необхідність їх захисту:

Зміна умов кредитування після його оформлення, внаслідок чого розмір відсотків за кредитні гроші може дуже відрізнятися від того, на що розраховував позичальник;

         Нарахування платежів, не передбачених договором;

Нарахування відсотків після закінчення термінів кредитування;

 Прив’язка істотних умов кредитного договору не до договору, а до

 умов, викладених на сайті кредитної організації, які постійно змінюються;

Вимоги виконання кредитного договору до поручителя, порука за яким припинена;

-Здійснення стягнення за кредитним договором на підставі неправомірного виконавчого напису нотаріусу.

Все перелічене вище створює штучну ситуацію, при якій позичальник не може виконати свої зобов’язання перед кредитною організацією, яка цим користується і намагається стягнути з боржника зайві кошти, наприклад, штрафні санкції, пеню тощо.

Розібратися із складними ситуаціями, що виникають у сфері кредитування Вам допоможуть кваліфіковані юристи АБ «Ткачук і партнери».

         Допомога  у кредитних суперечках  Вам буде корисна, виходячи з досвіду наших юристів у судових спорах з кредитними організаціями, з яких можна навести типові із них і правові висновки судів щодо їх вирішення.

1. Наприклад, особа брала кредит у кредитній установі, але не підписувала кредитний договір, а лише заяву –прєднання до Умов та Правил надання кредитних послуг, яку кредитна організація викладає на своєму веб-сайті. Через деякий час з’ясовується, що Умови, за якими брався кредит, змінилися, і не у бік позичальника. На сайті можуть бути, наприклад, збільшені відсотки, посилена  відповідальність за прострочення оплати платежів, заплутані умови погашення заборгованості (наприклад, що сплачувати платіж позичальник зобов’язаний виключно у певному Банку) тощо.

При цьому у разі судового розгляду справи можливо дізнатися, що умови на сайті кредитної організації знову змінені та знову із збільшенням  зобов’язання  для позичальника. Проте в даному випадку це може призвести до того, що суд не братиме як доказ Умови та Правила надання кредитних послуг із сайту кредитної організації, оскільки останній неможливо буде довести, що з моменту оформлення  позики та до звернення до суду дані Умови не змінювалися і саме в наданій редакції Умови, в обгрунтування позиції кредитора, повинні застосовуватися судом.

У якості прикладу можливо розглянути наступні судові справи.

Так, підставою для  надання кредиту було підписання особою анкети-заяви про приєднання  до Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, на думку кредитора, своїм підписом особа підтверджує, що підписана ним заява разом з цими Умовами та Правилами, а також Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає договір про надання банківських послуг. Завдяки тривалому неповерненню взятого кредиту банком нараховано велику суму заборгованості, яка, окрім тіла кредиту (основного боргу), включала в себе також процент за користування кредитом, пеню та комісію, а також штрафи, які передбачались цими Умовами та Правилами.

         Разом з тим, при укладенні кредитного договору проценти за користування позиченими коштами  та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються в самому договорі).

         В силу ст. 634 Цивільного Кодексу України  договір приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений  лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

         Відсутність підпису боржника на Умовах і Правилах розміщених на сайті банку (які постійно змінюються) свідчить про те, що особа не була ознайомлена із їх змістом і не погодилась із ними, а тому на неї не можуть бути накладені передбачені ними штрафні санкції. 

           До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові у справі № 205/2825/18, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, який відмовив банку у позові про стягнення з особи (яка взяла кредит у розмірі 5 100 грн. і несплачений  залишок складав 966 грн.)- 95 725 грн.

З аналогічних підстав  Велика Палата Верховного Суду постановою у справі № 342/180/17 скасувала судові рішення попередніх інстанцій в частині стягнення з особи (яка взяла кредит у розмірі 20 000 грн. і залишок склав 16 058 грн.) пені та процентів за користування кредитом у розмірі  більше 21 тис. грн.

2. Можлива ситуація, коли особа прострочила платіж, і кредитна організація продовжує після закінчення терміну кредитування нараховувати відсотки в максимальному розмірі (у мікрофінансових організаціях розмір такого відсотка нерідко перевищує 500% річних).

Необхідно враховувати, що відсотки, які в такому разі встановлюють кредитні організації, поширюються на випадки дії кредитного договору, а не після його закінчення, оскільки згідно положень Цивільного Кодексу  України відсотки за договором позики та відсотки за порушення грошового зобов’язання не можуть застосовуватись одночасно, і тому стягненню, в деяких випадках, підлягатимуть лише 3 % річних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/23028/17 виклала свою позицію щодо припинення нарахування процентів, пені та неустойки у разі припинення договору кредитування.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦКУ якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу..

За умовами фігуруючого у цій справі договору кредиту установлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, протягом більше ніж 90  календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Установлено, що  рішенням суду у справі № 54/315 стягнута заборгованість за кредитним договором, яка нарахована станом на подачу позову по цій справі, зокрема, цим рішенням суду з боржника стягнуто заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на іпотечне нерухоме майно, вартості якого виявилось недостатньо для повного задоволення вимог позивача, внаслідок чого залишилась  строкова та прострочена заборгованості.

Тобто, банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦКУ та  умов кредитного договору, змінивши на власний розсуд умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та періодичності платежів, а відтак строк виконання зобов`язань – як основного, так і акцесорних – є таким, що настав.

ВП ВС неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦКУ. Саме такі висновки містяться в постановах ВП ВС від 28.03.2018 провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 (провадження № 14-318цс18).

При цьому, у постанові ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

         Про те, що нарахування кредитором передбачених договором відсотків до повного погашення заборгованості за кредитом суперечить ч. 2 ст. 1050 ЦК України, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу строку кредитування зазначено Великою Палатою Верховного Суду  по справі № 444/9519/12.

Отже, відсотки за користування кредитом, штрафні санкції і пеня не можуть нараховуватися після закінчення строку, установленого договором для повернення позики.

3. Інша ситуація, коли кредитна організація без попередження та в односторонньому порядку, всупереч умовам кредитного договору, піднімає відсотки за користування кредитом.

Разом з тим, Умови кредитного договору є обов’язковими, у тому числі для кредитної установи. Відмовки що змінилися умови на сайті, правила тощо, є безпідставними та не змінюють умови кредитного договору.

Адвокат із спорів за кредитами допоможе Вам скласти позовну заяву з вимогою переглянути (перерахувати) суму нарахованого грошового зобов’язання та захистить Ваші інтереси з цього питання у суді.

Також потрібно врахувати, якщо Ваші кредитні зобов’язання перед кредитною установою забезпечені заставою (іпотекою), навіть якщо Ви в повному обсязі виплатите кредит (згідно з вашими письмовими домовленостями), кредитна організація надалі нараховуватиме Вам заборгованість і утримуватиме в себе заставу (не припиняючи іпотеку) .

У практиці нашого Бюро навіть траплялися випадки, коли кредитна організація створивши таким чином штучну заборгованість, реалізувала предмет застави (іпотеки).

У такому разі адвокату з кредитних спорів довелося не лише доводити в суді незаконність боргу та обов’язок кредитної установи перерахувати суму заборгованості, а й було визнано незаконним договір про відчуження предмета застави (іпотеки).

4. Часто трапляються випадки, коли банки звертаються до нотаріусів для вчинення виконавчих написів, на підставі яких з боржника стягується борг в поза судовому порядку. Однак, дані виконавчі написи нотаріус вчиняє не завжди законно, у зв’язку із чим необхідно звертатися до суду про визнання їх такими, що не підлягають виконанню.

         Так, Товариство звернулось до Банку та нотаріуса із позовом про визнання  виконавчих написів таким, що не підлягають виконанню з мотивів того, що останній не мав право вчиняти на, не посвідчених нотаріально, кредитних договорах виконавчі написи.

         Велика Палата Верховного Суду  21.09.2021 у справі № 910/10374/17, залишаючи в силі рішення першої інстанції про задоволення позову, зазначила наступне.

            Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у  випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею  87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. 

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на  підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Зокрема, пунктом 1 Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Водночас, постановою № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017, у зв’язку з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Отже, укладені між банком та позивачем кредитні договіри, які були надані нотаріусу для вчинення виконавчих написів, не були посвідчені нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчих написів нотаріуса (вчинених після набрання законної сили рішенням у справі №826/20084/14) такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином, виконавчий напис, вчинений на підставі не посвідченого нотаріально кредитного договору, є таким, що не підлягає виконанню (у правовідносинах з 22 лютого 2017 року).

         Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 461/10686/20, № 278/2416/21.

5. Нерідко трапляється ситуація, коли особа поручилися за боржника за кредитною угодою, але кредитна угода перестала діяти (наприклад, юридична особа за яку  поручилися, ліквідована), проте кредитна організація продовжує вимагати з поручителя оплату заборгованості.

У цьому випадку слід враховувати, що порука це лише спосіб забезпечення кредитного зобов’язання, і він не може існувати окремо від кредитного зобов’язання.У зв’язку з тим, що одним із видів припинення зобов’язань є ліквідація юридичної особи, то відповідно і порука є припиненою.

При цьому, слід врахувати, що ч.5 ст. 559 ЦК України (доповнено Законом України № 2478-VІІІ від 03.07.2018) передбачено, що ліквідація боржника – юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника – юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням таким боржником зобов’язання.

Окрім того, в редакції Закону України  № 2478-VІІІ відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання.

Разом з тим, до внесення змін до ч. 4 ст. 559 ЦК України були встановлені інші строки припинення договору поруки, а саме: порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже при зверненні кредитора до поручителя із позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору слід чітко визначатись із часом дії редакції ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Так, Велика Палата Верховного Суду 19.05.2020 у справі №910/23028/17 залишила без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Банку до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВП ВС виходила з того, що одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (ч.1 ст. 546 ЦКУ). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч.1 ст. 553 ЦКУ), а правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього Кодексу. 

На час виникнення спірних правовідносин діяла реакція ч. 4 ст. 559 ЦК України до внесення в неї змін Законом України  № 2478-VІІІ від 03.07.2018.

Питання правильного застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України було  предметом розгляду ВП ВС у справі № 408/8040/12 та у справі № 202/4494/16-ц, за наслідками розгляду яких у постановах від 13 червня та 31 жовтня 2018 року викладено правовий висновок про відсутність підстав для відступлення від сталої практики Верховного Суду  та вказано, що з огляду на положення даної норми права можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

 З огляду на викладене, встановивши, що позивач звернувся з цим позовом до поручителя поза межами шестимісячного строку з моменту настання строку виконання основного зобов`язання, господарський суд першої інстанції, з яким погодилася ВП ВС, дійшов обґрунтованого висновку про те, що порука за договором кредиту є припиненою.

При поданні позову до суду від кредитної організації, адвокат із кредитних спорів допоможе Вам скласти юридично обґрунтоване заперечення до позову кредитора та допоможе довести правильність Вашої правової позиції  суді.

Допомогти у вказаних ситуаціях позичальнику та поручителю в наших силах. Адвокати нашого Бюро можуть надати Вам консультацію та захистити Ваші права як в досудовому порядку, так і в суді. Досвід та кваліфікація наших адвокатів дозволяє розкрити правові порушення кредитних організацій та допомогти позичальнику припинити кредитні відносини та (або) у судовому порядку перерахувати суму грошового зобов’язання позичальника.

Також буде корисна допомога адвоката з кредитних спорів при подвійному стягненні боргу, незаконному виконавчому написі нотаріуса за кредитним договором, некоректного нарахування суми за кредитом, неправомірного нарахування комісій та інших платежів тощо.

З огляду на викладене, у разі виникнення у Вас конфліктних ситуацій із кредитними організаціями звертайтесь до адвокатів зі спорів по кредитам АБ «Ткачук і партнери» https://urkontora.com.ua, які нададуть Вам кваліфіковану правничу допомогу та захистять права клієнта.